Головна > Здоров’я > Лікувальні рослини > Розмарин лікарський

Розмарин лікарський

Синоніми і народні назви розмарину лікарського. Розмарин звичайний, трава ладану, морська роса, наречене плаття, весільний цвіт.

Аптечна назва розмарину лікарського. Rosmarini folium (листя розмарину), Rosmarini aetheroleum (розмаринове масло).

Ботанічний опис розмарину лікарського. Розмарин – потужний, сильно розгалужений чагарник висотою до 2 м. Коренева система добре розвинена, може проникати в глиб на 3-4 м. Старі гілки дерев’янисті, кора сіро-бурого кольору. Молоді гілки покриті білим повстяним опушенням, чотиригранні. Листя довгастої форми, на короткому черешку, загорнуті всередину. Внутрішня поверхня світла, з білим повстяним покриттям. Квітки блідо-блакитного кольору, утворюють кистьові суцвіття. Плід представлений чотирма горішками, укладеними у чашечку.

Поширення розмарину лікарського. Розмарин – теплолюбна рослина Середземномор’я, яка також зустрічається у Криму, Закавказзі, Середній Азії. У більш холодних регіонах частіше культивують як кімнатну рослину.

Частини розмарину лікарського, що використовують. Листя.

Збір, заготівля і зберігання розмарину лікарського. Листя розмарину збирають до початку періоду цвітіння чагарнику. Сушать при температурі не більше 35° С, що необхідно для збереження ефірного масла

Діючі речовини розмарину лікарського. Містить до 2,5% ефірного масла, алкалоїди, дубильні речовини (до 8%), гіркоти, флавони, бетулін, амірин, бетасістостерини, віск, смолисті речовини, мінеральні речовини (до 10%), органічні кислоти (розмаринову, кавову, нікотинову, урсолову, гліколеву).

Фармакологічна дія розмарину лікарського. Має спазмолітичну дію: знімає спазми гладенької мускулатури шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів, периферичних кровоносних судин. З цим пов’язаний і сечогінний ефект розмарину, гіпотензивна дія, посилення відтоку жовчі. Під дією розмарину посилюється жовчоутворююча функція печінки, збільшується секреція шлункового соку, а також кількість молока у матерівгодувальниць. Має виражений протизапальний ефект, обумовлений наявністю розмаринової кислоти.

Показання до застосування розмарину лікарського. Показаний при спазмах жовчних і сечовивідних шляхів, диспепсії, спастичному коліті, фізичній і розумовій перевтомі, неврозах серця, порушеннях менструального циклу. Розмарин застосовують при безсонні, вегетосудинної дистонії, неврастенії, нервових розладах в клімактеричний період, мігрені,
запамороченні, істерії, гіпертонії, імпотенції, астмі, хронічному бронхіті. Зовнішньо використовують для полоскання при запальних захворюваннях ротової порожнини і глотки, для компресів і примочок при лікуванні фурункулів, ран.

Спосіб застосування та дози розмарину лікарського. Для приготування настою розмарину 1 чайну ложку подрібненого листя заливають 500 мл окропу і настоюють 30 хвилин. Призначають по 1-2 столових ложки 3 рази на день при порушеннях менструального циклу, як тонізуючий і жовчогінний засіб, а також при неврозах серця. Для приготування припарок 2-3 столові ложки стебел з корінням потрібно ошпарити окропом, загорнути в марлю і прикладати до хворого місця. Екстракт розмарину входить до складу комбінованого рослинного препарату Канефрон Н® компанії «Біонорика, СЄ», який застосовують при широкому спектрі проблем сечовивідного тракту.

Використання розмарину лікарського в їжу. У всьому світі розмарин лікарський широко використовується як прянощі. У свіжому вигляді його додають в м’ясні і рибні страви, салати і маринади.

Побічна дія розмарину лікарського. У терапевтичних дозах не чинить побічної дії. При передозуванні розмарину лікарського може виникати блювота, гастроентерит, жировий гепатоз (ожиріння печінки), подразнення нирок, маткова кровотеча, набряк легень.

Протипоказання до застосування розмарину лікарського. Протипоказаний при артеріальній гіпертензії, схильності до судом, а також в період вагітності. Не рекомендований до застосування у дітей молодшого віку.

Застереження при прийомі розмарину лікарського. Ванна з розмарином може викликати безсоння.